23 серпня відзначаємо День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців, незмінний символ патріотизму. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий - часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність.

24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності України. 

До Дня Державного Прапора України та до Дня Незалежності у бібліотеці Горбанівської філії Агрономічного ЦКтаД оформлена виставка "Мрія одна - мирна незалежна Україна "

Діти продемонстрували свої  знання з історії, відповідаючи на запитання  вікторини "Моя країна - Україна". Найактивніші користувачі бібліотеки декламували вірші, привітання, кожен маленький патріот мав можливість власноруч створити "3Д"- прапорець.

                 

               
                      

         
                                                         

                                                                      "Подорож у казку"

                                                                 розгадування кросвордів

 

  

  

  

  

 7 серпня 1819р., народився відомий український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії - Пантелеймон Олександрович Куліш. Письменник активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії.Був учасником Кирило-Мефодіївського братства. За участь у братстві був заарештований і висланий до Тули. Після звільнення незважаючи на заборону працювати в галузі освіти,  друкуватись Куліш розпочинає активну видавничу справу, видрукував літературний альманах "Хата". Брав активну участь у виданні українського журналу "Основа".

Великий набуток Куліша- його проза. "Чорна Рада " (Роман, 1857)

 І. Франко назвав роман "найліпшою історичною повістю в нашій літературі". Яскравість образів, майстерність композиції, щедре використання народнопоетичних мовних джерел - усе це забезпечило роману "Чорна Рада" гідне місце в українській класичній літературі.

Мало не в усіх збірках поет часто згадує кобзу чи бандуру, як символ своєї творчості. 

До 205 річниці від дня народження Пантелеймона Куліша в бібліотеці Горбанівської філії Агрономічного ЦКтаД оформлена тематична поличка "Талант, що прагнув до зірок".

  

 

 

5 серпня виповнилось 125 років від дня народження українського письменника літературного перекладача; дослідника проблем розвитку й культури української мови Бориса Антоненко-Давидовича.

Його творчий шлях поділяють на два періоди: перший — від 1923 до 1933 року, другий — від 1957 до 1984 року. Перший період становить 14 книжок, окремі нариси, рецензії, замітки. Найважливіші твори: «Запорошені силуети» (1925), «Тук-тук» [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] (1926), «Синя волошка» (1927), «Смерть» (1928), «Справжній чоловік» (1929), «Печатка» [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.] (1930), «Землею українською» (1930). Лишились незавершеними романи «Січ-мати» і «Борг», доля останнього невідома.

 Перше оповідання "Останні два" надруковано 1923р. Після цього Антоненко-Давидович вступив до письменницької організації "Ланка"(згодом -МАРС). У 20-х роках видав повість "Смерть" і книгу нарисів "Землею українською". Твори були піддані нищівній критиці.

1935 року письменника заарештували.

Антоненко-Давидович став жертвою сталінського терору. За першою сфабрикованою справою засуджений до страти, яку замінили на 10 років концтаборів ГУЛАГу, вини не визнав. За наступною справою засуджений на довічне заслання. 1956р. реабілітований письменник повернувся до Києва.

Митець подорожував Україною й свої подорожні враження описав у двох збірках репортажів.

З метою ознайомити користувачів з творчістю та життєвим шляхом письменника бібліотека Горбанівської філії Агрономічного ЦКтаД представила виставку- портрет "Творчість ціною втраченого життя"

 

 
 

 День Повітряних сил Збройних сил України відзначається щороку в першу неділю серпня. Відповідно, у 2024 році цей день припадає на 4 серпня.

Загалом, початком зародження Повітряних сил України можна  вважати період Української Народної Республіки (1917-1921), коли були сформовані перші авіаційні підрозділи. Протягом радянського періоду українські льотчики служили у складі ВПС СРСР, набуваючи цінного досвіду та майстерності, зокрема під час  участі у Другій світовій війні.

Після проголошення незалежності України в 1991 році розпочався процес формування власних Повітряних сил. Важливою віхою стало 2 серпня 1997 року, коли був виданий Указ Президента України про встановлення Дня Військово-повітряних сил України, який спочатку відзначався 1 серпня.

У 2004 році відбулася значна реорганізація: Військово-Повітряні сили та Війська Протиповітряної оборони об'єдналися в єдиний вид Збройних сил – Відповідно, це призвело до необхідності переглянути дату святкування, а також скасувати День Військ Протиповітряної оборони. Тому 27 червня 2007 року Президент України підписав Указ №579/2007, яким встановив нову дату святкування – першу неділю серпня.

З того часу День Повітряних сил нагадує про незамінність цього роду військ та віддає належну повагу до професіоналізму і мужності військових авіаторів.

Горбанівська філія Агрономічного ЦКіД вітає  тих, хто боронив та боронить повітряний простір української держави, що особливо важливо зараз, в умовах постійних повітряних атак з боку росії.

В бібліотеці філії  запропоновано для перегляду виставку «Збройні сили України – слава, гордість, міць країни».