5 серпня виповнилось 125 років від дня народження українського письменника літературного перекладача; дослідника проблем розвитку й культури української мови Бориса Антоненко-Давидовича.

Його творчий шлях поділяють на два періоди: перший — від 1923 до 1933 року, другий — від 1957 до 1984 року. Перший період становить 14 книжок, окремі нариси, рецензії, замітки. Найважливіші твори: «Запорошені силуети» (1925), «Тук-тук» [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] (1926), «Синя волошка» (1927), «Смерть» (1928), «Справжній чоловік» (1929), «Печатка» [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.] (1930), «Землею українською» (1930). Лишились незавершеними романи «Січ-мати» і «Борг», доля останнього невідома.

 Перше оповідання "Останні два" надруковано 1923р. Після цього Антоненко-Давидович вступив до письменницької організації "Ланка"(згодом -МАРС). У 20-х роках видав повість "Смерть" і книгу нарисів "Землею українською". Твори були піддані нищівній критиці.

1935 року письменника заарештували.

Антоненко-Давидович став жертвою сталінського терору. За першою сфабрикованою справою засуджений до страти, яку замінили на 10 років концтаборів ГУЛАГу, вини не визнав. За наступною справою засуджений на довічне заслання. 1956р. реабілітований письменник повернувся до Києва.

Митець подорожував Україною й свої подорожні враження описав у двох збірках репортажів.

З метою ознайомити користувачів з творчістю та життєвим шляхом письменника бібліотека Горбанівської філії Агрономічного ЦКтаД представила виставку- портрет "Творчість ціною втраченого життя"