Колосся руки вгору підіймає,

І жалібно сльозами землю омиває.

І тихо припада до чорної ріллі-

Це ,"золото", святиня на столі !

Таке зернятко у руках своїх тримали,

У жорнах в борошенце протирали.

Не віяли, не провівали

Із гостюками, сміттям паляницю випікали.

Яке страхіття, голодом морити...

Водицю із криниці пити й пити.

Яке життя минулого страждань, 

В роки голодомору, не мали сподівань.

Рождалися у муках ще й на ниві,

Матусі молоді ,такі вже сиві.

І пухли руки, животи в малечі,

Який страшний тягар лягав на плечі.

Жували мерзлу, чорну картоплину,

У рабстві  гнули, стомленую спину.

Це ,Голокост, його потвора-

Забрала все в людей з комори,

Була команда: придушити і селянина- голодом убити!

Тіла померлих скручені в ровах,

Хтось від безсилля виносив діток на руках .

Згризали діти свої пальці,

І тихо помираючи на лавці.

Чи є пробачення страшному лиху?

А пам'ятайте, були часи, і все притихло...

Неначе так було потрібно для розквіту!

А скільки прийняла земля людського- цвіту.

Ніколи, чуєте !!!

Про Геноцид, не забуваймо,

Роки ГОЛОДОМОРУ -

У пам'яті тримаймо...

Авторка Н. Лихоступ

 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Його встановлено указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на майдан Незалежності проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Акцію протесту назвали Євромайдан, а згодом Революцією Гідності. Вже третій рік поспіль День Гідності та Свободи відзначається на тлі повномасштабного вторгнення РФ, яке розпочалося 24 лютого 2022 року. Україна знову бореться за свою свободу та незалежність, захищаючись від агресора.

Згадаємо Героїв Небесної Сотні та всіх, хто пожертвував собою заради свободи.

 Вічна пам’ять героям!

Слава Україні!

Сьогодні в бібліотеку завітала старша група "Сонечко" Горбанівського ЗДО "Перлина". Діточки ознайомилися з книгами, періодикою, вирізками з газет про ці події , які представлені на виставці "Українці нація героїв".

           
                                      

 Великий мислитель українського народу- Григорій Савич Сковорода.

Народився видатний український філософ-містик, богослов, мандрівник, поет, педагог 22 листопада (3 грудня) 1722р. у козацькій родині в містечку Чорнухи на Полтавщині. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

За свій неабиякий хист до науки Сковорода вже у 12 років вступив на навчання до Київської братської школи, яка пізніше стане Києво-Могилянською академією, що вважалася одним із найкращих закладів освіти Європи у XVIII ст.

Григорій Сковорода писав свої твори різновидами староукраїнської літературної мови: художні та філософські твори слов'яноукраїнською, поезії та байки — книжною українською. Частину листування Сковорода вів також латинською мовою.

Сковорода навчав, що найбільше й фактично єдине завдання філософії — шукати правду і прагнути до неї. Але в умовах людського життя ця мета недосяжна, і щастя людини полягає саме в тому, що вона все мусить шукати правди. До цієї мети можна йти різними шляхами, і тому нетерпимість до тих, хто інакше думає, не знаходить виправдання.

Сковорода грав на скрипці, бандурі, гуслях, флейті. Багато віршів Григорія Сковороди покладені на музику. Український композитор Леонід Грабовський створив цикл «Temnere Mortem» (1991). 

В останній рік життя Сковорода пішки пройшов триста верст аж до Орловщини, де жив його найкращий учень і друг Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів, а повернувшись, зупинився в селі Іванівці. Розповідають, що в останній день свого життя він був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і під липою став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» – здивовано  запитав господар маєтку. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час». Увечері помився, переодягнувся в чисту білизну, ліг на лаві, заснув і… не прокинувся. Це сталося 29 жовтня  (9 листопада) 1794 року. На надгробку Григорій Сковорода заповів написати: «Світ ловив мене, та не спіймав».

В бібліотеці Горбанівської філії Агрономічного ЦКтаД відбувся перегляд літератури до вшанування 230 річниці від дня смерті Григорія Савича Сковороди.

                                                                                              

                          Люблю свій край в осінньому наряді, його красу під небом голубим.